Хронологія електросамокатів: 2010–2020 — літій-іон, Xiaomi M365 і dockless-шеринг

Scootify 9 хв читання

У попередньому розділі ми зупинилися на 2010 році: технологічна база електросамоката вже існувала, але масового міського продукту ще не було. Десятиліття 2010–2020 років змінило це повністю — за десять років стоячий електросамокат пройшов шлях від нішевого товару для ентузіастів до окремої категорії міського транспорту, з власною інфраструктурою шерингу, регуляціями та глобальними операторами.

У цьому розділі — ключові події цього перетворення.

Передумова десятиліття: здешевлення літій-іонних батарей

Найважливіший фон, без якого нічого з подальшого не сталося б — обвал цін на літій-іонні акумулятори. За даними BloombergNEF, середньозважена ціна літій-іонного батарейного пакета впала з понад 1 200 USD/кВт·год у 2010 році до 140 USD/кВт·год у 2020 році в реальному вираженні — приблизно у 9 разів за десятиліття.

Для електросамокатів це означало, що батарея ємністю 250–500 Вт·год (типова для дорослої моделі) перестала бути критичною статтею собівартості. Виробник міг ставити літій-іон замість важкого свинцево-кислотного навіть у бюджетний споживчий сегмент — і отримувати при цьому реальний міський пробіг 20–40 км замість 10–15 км.

Джерело: BloombergNEF: A Behind the Scenes Take on Lithium-ion Battery Prices.

2010–2014: нішеві виробники готують платформу

На початку десятиліття стоячими електросамокатами для дорослих займалися лише дрібні бренди.

  • 2010 — MyWay (Ізраїль). Промисловий дизайнер Німрод Сапір заснував у 2010 році бренд MyWay, побудований на його патенті 2009 року на механізм складання колеса. Перша модель — Quick1 — стала одним із перших справді легких складаних електросамокатів для дорослих. У 2014 році бренд перейменовано на Inokim після виробничої кооперації з Китаєм; саме під назвою Inokim Сапір вийшов на світовий ринок.
  • 2014–2015 — Ninebot купує Segway. 1 квітня 2015 року пекінський стартап Ninebot (раніше робив self-balancing самокати в стилі Segway) оголосив про придбання американської Segway Inc. Угоду профінансували Xiaomi й Sequoia Capital. Об’єднана компанія Segway-Ninebot пізніше стане одним із головних світових виробників і ОЕМ-постачальників для шерингу.

Джерела: Inokim: History; Wikipedia: Segway Inc..

2016: Xiaomi M365 — апаратна платформа десятиліття

15 грудня 2016 року Xiaomi випустила M365 — складаний електросамокат із 250-ватним мотором у передньому колесі, 8,5-дюймовими пневматичними шинами, літій-іонним пакетом із тридцяти комірок LG 18650 (~280 Вт·год), вагою 12,5 кг і максимальною швидкістю ~25 км/год.

Ключове — не специфікації самі по собі, а поєднання: пристойний міський пробіг (~30 км), маса під 15 кг, регенеративне гальмування, споживча ціна (стартова — близько 300 USD у Китаї) і репутація бренду Xiaomi. M365 став першим електросамокатом, який було комерційно розумно купувати «для себе» в Європі та Північній Америці.

Окремо важлива історична деталь: саме M365 використала компанія Bird у своєму першому флоті dockless-шерингу. Тобто та сама модель одночасно стала і споживчим бестселером, і інфраструктурою для нового сервісного ринку.

Розгорнута історія M365 — від партнерства Xiaomi і Ninebot у квітні 2015 року, запуску на Mijia crowdfunding platform 15 грудня 2016 року, ролі апаратної основи перших флотів Bird (вересень 2017) і Lyft (2018), Zimperium-вразливості CVE-2019-7367 і ScooterHacking-спільноти, до сучасних поколінь M365 Pro (2019) → 1S/Essential/Pro 2 (2020) → 3 Lite (2022) → 4 Ultra (2022) → 4 Pro (2023) → 5 Pro (2025) — у розгорнутому профілі Xiaomi M365 і канонізація консьюмерського електросамоката.

Джерела: Wikipedia: Xiaomi M365; Rider Guide: Xiaomi Mi M365 Review.

2017: Bird запускає dockless-шеринг

У вересні 2017 року в Санта-Моніці (Каліфорнія) Тревіс Вандерзанден — колишній керівник Uber і Lyft — запустив сервіс Bird. Модель проста: користувач відкриває застосунок, сканує QR-код на самокаті, що стоїть на тротуарі, платить 1 USD за розблокування плюс 15 центів за хвилину їзди й залишає самокат у будь-якому місці кінця поїздки. Жодних доків. Заряджають флот уночі підрядники-«birds» за фіксовану ставку.

Це була пряма копія моделі китайського велошерингу (Mobike, Ofu), але застосована до куди компактнішого транспорту — і саме завдяки M365 апаратно реалізовна за «розумних» юніт-економік на старті.

Bird ріс надзвичайно швидко: за деякими оцінками, став найшвидшою компанією США, яка досягла оцінки в 1 млрд USD з моменту заснування. Це задало темп цілому десятиліттю.

Паралельно у січні 2017 року Брейд Бао і Тобі Сан заснували LimeBike — спочатку як сервіс прокату звичайних велосипедів. Перший запуск — у червні 2017-го в Університеті Північної Кароліни в Грінсборо. У січні 2018-го компанія на CES оголосила про електровелосипеди Lime-E, а в лютому 2018-го — про електросамокати Lime-S.

Джерела: Inc.: This $118M Electric Scooter Company Created a Phenomenon in Los Angeles; Wikipedia: Lime (transportation company).

Розгорнута історія Bird — від запуску у Санта-Моніці і кримінального позову муніципалітету (грудень 2017) через пік оцінки $2,5 млрд (січень 2019) і власні хардвер-ітерації (Bird Zero, One, Two, Three) до SPAC-злиття зі Switchback II, financial restatement 2022, делістингу з NYSE і Chapter 11 у грудні 2023 — окремою статтею: Bird Inc. і піонерська пастка шерингового класу.

2018: вибух, M&A і реакція міст

2018 рік — це піковий момент «гонитви за самокатами» серед інвесторів і великих транспортних платформ.

  • Лютий 2018. Lime запускає Lime-S — електросамокатну версію свого сервісу.
  • Квітень 2018. Uber купує Jump Bikes (dockless-електровелосипеди) приблизно за 200 млн USD. Це сигнал, що великі гравці всерйоз дивляться на мікромобільність.
  • Травень 2018. Сан-Франциско видає cease-and-desist компаніям Bird, Lime і Spin після ~1 900 скарг мешканців на самокати, кинуті на тротуарах. Старт довгої історії міських дозволів і пілотних обмежень.
  • Червень 2018. Lime робить перший великий європейський запуск шерингу самокатів — у Парижі. За кілька місяців за нею йдуть Bird, Tier, Voi, Dott і десяток інших.
  • Серпень 2018. Сан-Франциско видає дозволи Scoot і Skip — кожній по 625 самокатів — у рамках річної пілотної програми.
  • Жовтень 2018. Jump (вже у складі Uber) запускає свої самокати в Санта-Моніці.
  • Листопад 2018. Ford купує Spin за 100 млн USD — другий великий автомобільний гравець у мікромобільності.

Підсумок року: dockless-шеринг із локального експерименту у Каліфорнії перетворився на стандартну послугу для десятків міст у США та Європі. Водночас стало очевидно, що операційна модель «викинули — поїхали — кинули» створює серйозні конфлікти з пішоходами й вимагатиме регуляцій.

Джерела: TechCrunch: Uber acquires bike-share startup JUMP; Electrek: Ford takes a Spin at scooter sharing with $100M buyout; Wikipedia: Scooter-sharing system.

Повна історія Lime — від заснування Брейда Бао і Тобі Сана у січні 2017 року в Сан-Франциско, запуску в Університеті Північної Кароліни у Грінсборо у червні 2017 і у Сіетлі 27 липня 2017 з 500 велосипедів, повороту у Lime-S 12 лютого 2018 на адаптованих Segway-Ninebot ES2, європейського дебюту в Парижі 22 червня 2018 і хардвер-еволюції Gen2 → Gen3 → Gen4 — у розгорнутому профілі Lime і вижила-у-категорії модель шерингу, парному до профілю Bird.

2019: європейська регуляція стає реальністю

Якщо 2018 рік минув під гаслом «робимо швидко, домовляємось потім», то у 2019-му великі європейські юрисдикції почали будувати правову рамку.

  • 15 червня 2019. У Німеччині набуває чинності Elektrokleinstfahrzeuge-Verordnung (eKFV) — постанова про малі електротранспортні засоби. Дозволено електросамокати з максимальною швидкістю до 20 км/год, потужністю мотора до 500 Вт, обов’язковими двома незалежними гальмами, освітленням і обов’язковим страхуванням. Це створило формальний коридор для легальних споживчих самокатів у країні.
  • Жовтень–листопад 2019. Париж ухвалює перші локальні правила для електросамокатів: заборона їзди тротуарами, обмеження швидкості до 20–25 км/год залежно від зони, мінімальний вік користувача 12 років (пізніше підвищено до 14). Це реакція на хаос першого року шерингу — тротуари Парижа фактично стали парковкою.

Регуляції одночасно зробили дві речі: легалізували категорію (вона перестала бути «сірою») і встановили технічні стелі, до яких відтепер мали підлаштовуватися виробники для європейських ринків.

Джерела: Library of Congress: Germany: Regulation to Allow Use of E-scooters on Public Roads Enacted; ETSC: Germany’s eKFV regulation.

2020: пандемія, консолідація, британські випробування

2020 рік завершив десятиліття у дуже специфічних умовах — пандемія COVID-19 паралізувала шерингові сервіси на весну, а потім спричинила несподіване зростання попиту на індивідуальний транспорт.

  • Травень 2020. Uber продає Jump компанії Lime в рамках великої угоди й одночасно списує тисячі електровелосипедів і самокатів. Це початок консолідації: окремих шерингових операторів стає менше, а ті, хто залишається, об’єднуються.
  • 4 липня 2020. У Великій Британії набувають чинності The Electric Scooter Trials and Traffic Signs (Coronavirus) Regulations 2020, які вперше легалізують орендні електросамокати в межах державних пілотних програм у конкретних містах. Лондонський пілот стартує згодом, у 2021 році. Приватні самокати на громадських дорогах залишаються нелегальними — і це положення UK збереже й після завершення трайалів.
  • Споживчий ринок зростає. На фоні локдаунів і небажання користуватися громадським транспортом продажі особистих електросамокатів у Європі та Північній Америці стрибнули. Xiaomi випустила оновлений Mi Electric Scooter Pro 2, Segway-Ninebot — оновлені серії MAX і F; почали з’являтися перші серйозні гравці у нижньому сегменті дорослих самокатів від брендів на кшталт Inokim, Kaabo, Dualtron. Паралельно у 2015 році південнокорейська Minimotors з Пусана створила перший у світі двомоторний AWD-електросамокат Dualtron, поклавши початок hyperscooter-класу — детальний профіль OEM-фундатора performance-сегмента див. у статті про Minimotors і Dualtron.

Джерела: CNBC: Uber sends thousands of electric bikes and scooters to the scrapheap after Lime deal; GOV.UK: Rental e-scooter trials.

Що склалося до 2020 року

За десятиліття 2010–2020 років стоячий електросамокат пройшов кілька паралельних перетворень:

  • Технологічно — перейшов на дешевий літій-іон, що зробив реальним пробіг 20–40 км у компактному форматі.
  • Як продукт — отримав апаратну референс-платформу (Xiaomi M365, Segway-Ninebot ES/MAX), на яку орієнтуються виробники й оператори шерингу. Окремі профілі: Xiaomi M365 і Segway-Ninebot як компанії.
  • Як сервіс — народився dockless-шеринг (Bird, Lime), пройшов фазу гіперзростання, M&A (Jump/Uber, Spin/Ford) і фазу консолідації (Lime поглинула Jump).
  • Юридично — отримав окрему категорію в законодавстві ключових європейських країн (Німеччина eKFV, Франція, потім Велика Британія) з технічними стелями ~20–25 км/год і вимогами щодо обладнання.

На вході в 2020-ті електросамокат уже не нішевий гаджет, а визнана категорія міського транспорту з власною регуляторною рамкою. Подальші роки додадуть до картини нові виклики: безпеку (зіткнення, травми, шоломи), зрілість продукту (амортизація, гідравлічні гальма, IP-захист), розмежування «легальні до 20–25 км/год» і «потужні позашляхові» самокати — і це вже сюжет наступного розділу хронології.